По благословению Высокопреосвященнейшего митрополита
Полтавского и Миргородского Филиппа
 
Мова сайту        Українська        Русский   

Престольне свято храму блаженної Ксенії Петербурзької

06.02.2016 23:31, Полтава

6 лютого 2016, у день пам'яті блаженної Ксенії Петербурзької, у храмі м. Комсомольська, освяченому на її честь, було звершено урочисте Архієрейське богослужіння. Цей храм – перше молитовне приміщення православної громади міста.

Перед початком Божественної літургії священнослужителями міста був звершений молебень з освяченням води і читанням акафісту блаженній Ксенії Петербурзькій.

Храм Ксенії Петербурзької - перша храмова споруда в м. Комсомольську, яку у 1990 році відкривав протоієрей Роман Осадченко, нині митрополит Филип.

Божественну літургію звершив Високопреосвященніший митрополит Полтавський і Миргородський Филип, у співслужінні віце-ректора ПМДС Преосвященнішого єпископа Новосанжарського Веніаміна, ключаря Свято-Миколаївського подвор'я протоієрея Георгія Граба, ключаря Свято-Макаріївського кафедрального собору м. Полтави протоієрея Миколая Довганича та духовенства комсомольського благочиння.

Після читання Святого Євангелія Владика Веніамін звернувся до віруючих зі словом проповіді.

«Кожен рік, день пам'яті святої блаженної Ксенії для мене не просто свято присвячене подвигу юродства жінки-аскета. Це пам'ять моєї юності – її прапор, коли мені було ще 13 і найсвітлішим пережитим почуттям була любов. Тоді я переживав своє перше сильне почуття любові і Божої і людської. По мірі дорослішання мені здавалося, що ці поняття аж ніяк не сумісні, але минув час і подвиг святої блаженної Ксенії Петербурзької став для мене символом як молодості так і можливості брати й вміщати в серці всіх кого Всевишній посилає на життєвому шляху. В юнацькі роки нас розриває на «любов Ромео і Джульєтти», коли все, аж до земного життя може бути кинуто в топку земних почуттів і це здається єдиною гідною переживань жертвою, і на любов до Бога, яка вимагає такої чистоти жертви, що доводиться вибирати «або-або»; поєднати здається фантастикою. Але ось блаженній Ксенії це вдалося. Ми знаємо що і самій Ксенії та її чоловікові Андрію не було й 30-ти років, коли їх спробувала розлучити земна смерть. І здавалося б за словами священиків у західному синематографі зобов'язання шлюбу діють до тих пір «поки смерть не розлучить нас», але саме в випадку блаженної Ксенії стався вихід «за кордон». Я часто повторюю своїм дітям на лекціях найважливіший для теолога закон: «Святою людиною в свою епоху найчастіше визнається та, хто вчиняє вище моральних законів свого часу». І ось у Ксенії земна, але одухотворена любов виявилася вище звичайного жіночого щастя. Це унікальна історія, універсальний подвиг і він міг би стати не тільки історією житія, але й основою для історичного роману. Її любов не зупинилася біля кордону, звідки майже «ніхто не повертався» – вона кинула якір своїх почуттів далеко у вічний світ Божий і жила постійним зв'язком, день за днем підтягуючи ланцюг свого земного тілесного корабля. Ось як можна в один і той же час справді любити і Бога і людину. Мені пригадується історія з біографічних спогадів преподобного Паісія Святогорця. Він знав жінку, яка була одружена і мала дітей. Але от її чоловік систематично зраджував їй, а вона все терпіла. Доходило до такої ганьби, що він міг подзвонити їй і сказати, щоб вона приготувала страви на стіл, взяла дітей і пішла погуляти, а він приїде зі своєю співробітницею для забав додому. І це було не одноразово і неєдинообразно. Не уявляю, що вона відчувала, окрім приниження, зневіри і відчаю. Церковне і навіть Євангельське право було на її боці і вона могла легітимно розірвати шлюб, але вона терпіла... Через тривалий час такого домашнього пекла її чоловік потрапив в аварію і всі його коханки відмовилися доглядати за ним, а його глибоко віруюча дружина прийняла і за допомогою своєї турботи поступово привела до Церкви. А ось і розв'язка. Після її смерті, через кілька років, виникла необхідність її перепоховання. І коли тіло було ексгумовано і труну випадково розкрито – тіло виявилося абсолютно нетлінним! Дорогі мої, адже таких трагедій малих церков – наших родин, дуже багато. Але ось за звичайною повсякденною квартирною драмою стояла історія справжньої святості. І там і тут любов, і там і тут сильна, і там і тут постійна і терпляча... Дорогі, бажаю вам любові, яка здивує Бога, а Він радий дивуватися, коли ми всупереч інерції цього світу, чинимо вище законів світу», – зазначив Владика.

За богослужінням була піднесена сугуба молитва за мир в Україні.

У цей день храм був заповнений парафіянами та прочанами, яким дорога пам'ять блаженної матері Ксенії. Майже всі з них приступили до Причастя Святих Христових Таїн.

На завершення Божественної літургії Високопреосвященніший митрополит Филип привітав усіх присутніх з престольним святом, по іменах згадував парафіян які стояли біля витоків православної громади, як нині живих, так і тих, що відійшли до Господа та закликав на усіх Боже Благословення.




Календар подій

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
29